Вся гордість учителя - в учнях

ВІТАЄМО

Куліш Єлизавету, яка отримала І місце у міському літературному конкурсі "Вся гордість учителя - в учнях"

 

"Вчитель мого життя".

Кожна людина навчалася або ще навчається в школі. В кожного з нас у цей період виникають певні труднощі, неприємності, складні, як нам здається, проблеми. Як добре, коли подолати ці всі негаразди нам допомагають не тільки батьки та друзі, а ще й учителі. Всі розуміють, що професія вчителя є дуже відповідальною. І я впевнена, що кожна людина, яка пов’язує своє життя з цією професією, має нескінченну, неосяжну, щиру любов до дітей. А вміння давати знання комусь – цінніше за найбільше багатство. Трапляється так, що вчителі зі школи стають ще й учителями в житті. Саме так трапилось у моєму житті. Тим самим учителем для мене стала Шепель Анастасія Володимирівна, яка викладає театральне мистецтво в Херсонському Таврійському ліцеї мистецтв.

У мистецтві немає правил, за якими в ньому треба існувати, мистецтво треба відчувати душею, переживати серцем почуття, втілені в героях. Саме цьому нас вчила Анастасія Володимирівна. Завдяки їй ми з кожним роком більше й більше пізнавали щось нове й повчальне. Пам’ятаю, як вже з першого класу, коли ми тільки починали робити перші кроки в світ театру, вона навчала нас грати на сцені щиро, від усієї душі. Навіть коли я не могла впоратися з хвилюванням, боялась виходити на сцену, вона завжди була поруч, радила тримати голову вище, робити впевнені кроки та промовляти голосно й чітко слова; я навіть не помічала, як її поради починали допомагати мені все більше не тільки на театральній сцені, а й в реальному житті.

Анастасія Володимирівна - той вчитель, який із самого початку мого навчання в ліцеї виховувала в мені не тільки справжнього актора, а ще й порядну, добру, хорошу людину. Її очі завжди світились щирістю, коли вона з душевною щедрістю знаходила потрібні нам слова. Високим словом мистецтва навчала нас не просто грати, а жити на сцені. Постійно повторювала, що найголовніше – не грати легковажно, а потрібно проживати кожну мить на сцені, ніби в житті. А всі знають, що слово може окрилити, надихнути та допомогти в досягненні заповітної мрії.

Мені так і хочеться сказати: «Часе, ти куди так швидко?» Ще начебто вчора я переступила поріг ліцею, а минуло вже майже дев’ять років. Я буду дуже сумувати за шкільними роками, за емоціями, які переживала вперше саме в цих стінах, адже школа – це не тільки джерело знань, це ще рідний дім. Добре запам’ятала той день, коли в нашому театральному колективі відбулося неймовірно хвилююче свято. Дебют маленьких акторів театрального колективу «Чудасія» - урочиста посвята в театрали. Це була дійсно надзвичайна подія. Я була тоді ще маленькою першокласницею і в мене тремтіли ніжки від хвилювання, бо це був мій перший виступ. Саме завдяки підтримці Анастасії Володимирівни в мене все добре вийшло. До речі в той день відбулася посвята в театрали не тільки нас, першокласників, але й наших батьків. Вони були поруч із нами за кулісами й на сцені, та не менш за нас хвилювалися. Святкове дійство проходило в українській тематиці, в традиційних українських костюмах. Я до сьогодні бережу віночок великих червоних маків із того виступу, як визначну пам’ятку моїх перших почуттів на сцені. Й коли я беру його до рук, які тремтять, як тоді, то начебто повертаюсь у часі. Найбільш казковою миттю цього дійства для мене тоді стала та мить, коли ми, тримаючись однією ручкою за рідну долоню мами або тата, а в іншій тримаючи свічку, наче чарівну паличку, підходили до принесеного нам богинею Олімпу Мельпоменою «вогнища мистецтва», яке символізувало театр. Саме в ту мить таїнства посвячення запалилася не тільки свічка, а й любов до театрального мистецтва в моєму дитячому серці. Спогади про шкільне життя завжди залишаться в моїй пам’яті. Завдяки ліцею та ремеслу, якому мене тут навчили, я багато чого зрозуміла про те, що треба дуже багато працювати, щоб досягти своєї мети. Низький уклін Вам, Вчителі, за терпляче ставлення до нас. Моя повага до Вас настільки велика, що немає таких слів, щоб її висловити. Ви Вчителі нашого життя. 

Автор есе: Куліш Єлизавета 

учениця 9МТ класу 

Херсонського Таврійського ліцею мистецтв 

АФIША
22 Липня

Міський табір "ЮНГА" запрошує до відпочинку!

31 Травня

УВАГА!

Усі випускники Херсонського Таврійського ліцею  мистецтв запрошуються до участі в екологічній акції боротьби з глобальним потеплінням!

ФОТОГАЛЕРЕЯ
lirra8.jpg
ВІДЕОГАЛЕРЕЯ
ГОЛОСУВАННЯ
Для чого я йду (моя дитина йде) у ліцей мистецтв?
ГОСТЬОВА
Яна
Хочу выразить благодарность преподавателям Беляевой С.В. и Савчук С.В. за професс...
Евгения
Всем доброго времени суток! Я мама 11-классницы ХТЛМ. Хочу выразить благодарность п...
всі відгуки
Вгору