Поради батькам

Помилки батьків під час читання дітей

Батьки часто втрачають терпіння, проходячи зі своїми малюками довгий і болісний процес вивчення основ читання. Ми хочемо, щоб наші діти досягали успіху в читанні, любили його й отримували величезне задоволення, занурюючись у чарівний світ літератури. Тому, коли діти із труднощами прочитують кожне слово, віддають перевагу читанню «невідповідних» (на нашу думку) книг або надто швидко «проковтують» цілу сторінку, навіть не запам'ятовуючи, про що йшлося, це дуже засмучує.

Не засмучуйтесь! У цій статті перераховані деякі поширені помилки, які часом роблять батьки, а також ефективні способи підтримки читача-початківця, які допоможуть йому набути впевненості під час читання.

  • Не треба казати: «Стоп! Прочитай цей рядок ще раз, але вже правильно». Якщо помилка дитини не впливає на зміст тексту, наприклад, якщо вона прочитала «той» замість «цей», пропустіть її, не варто фіксувати на ній свою увагу.
  • Не перебивайте й не переривайте читання дитини. Ніколи. Ви ж хочете, щоби процес читання був для неї комфортним?! Якщо це необхідно, виправте її помилку, коли будете читати цей текст наступного разу.
  • Не кажіть: «Давай, поквапся. Ти повинен читати швидше!» або «Читай повільніше. Ти занадто поспішаєш!». Краще своїм прикладом задайте дитині відповідний ритм ішвидкість читання. Діти найкраще вчаться швидко читати або читати з певною швидкістю, ритмом та інтонацією на прикладі своїх батьків і вчителів, а також після довгих тренувань. Швидке читання звучить як бесіда або природна розмова, безумовно, йому варто навчити своїх дітей, але тільки без форсування подій.
  • Щоб допомогти дитині навчитися читати швидко, виберіть відповідну для її рівня читання книгу й перечитуйте її знову і знову. Нехай дитина спочатку прочитає всю книгу від початку до кінця. На другий день попросіть прочитати її знову. Після цього тренуйте максимально дослівний переказ почутого – прочитайте абзац або сторінку книги й попросіть дитину повторити те, що прочитали. Ви також можете дозволити їй відстежувати те, що ви зараз читаєте, за допомогою пальця. На третій день спочатку самі прочитайте книгу, а потім прочитайте її разом, в унісон – це допоможе вашій дитині оволодіти чуттям ритму. На четвертий день спочатку прочитайте книгу самі, а потім попросіть дитину прочитати її самостійно. День п'ятий – це демонстрація набутих навичок вашої дитини! Нехай вона ще раз самостійно прочитає книгу для кращої практики. В якості заохочення ви можете записати весь процес самостійного та швидкого читання книги вашою дитиною на камеру та продемонструвати його друзям і родичам.
  • Не смійтесь над дитиною. Якщо сміх виривається назовні, подумайте про щось серйозне й дихайте глибоко до того часу, поки знову не набудете самовладання. Сміятись разом з дитиною – це нормально. Якщо ваша дитина читає слово «попа» (замість «поки»), вона, швидше за все, вибухне реготом, та й ви теж. Але якщо дитина серйозно старається щосили й допускає при цьому смішну помилку, не смійтесь і продовжуйте процес.
  • Не кажіть дитині: «Ти знаєш це слово!». Якщо дитина не може відразу прочитати слово повністю, заспокойте її й запропонуйте читати слово по складах. Наприклад, у слові «машина» нехай вона прочитає склади «ма», «ши» і «на». Потім допоможіть дитині скласти слово з даних частин (складів): «Молодець! Цей склад дійсно вимовляється як «ши». Тепер давай з'єднаємо твій склад «ши» з першим складом «ма» й останнім «на»: ма-ши-на. Машина!». Потім вставте це слово в речення й похваліть дитину за те, що вона впоралася з важким словом.
  • Не кажіть дитині: «Ти неправильно читаєш. Це вимовляється так...». Краще нічого не кажіть. Як би важко вам не було, зберігайте мовчання. Якщо помилка дитини не впливає на зміст тексту, нехай вона залишається. Якщо кожного разу, коли дитина не буде знати, як правильно прочитати те чи інше слово, вона буде отримувати вашу підказку, то ніколи не виробить навички розшифровування слів.
  • Однак якщо дитина зробила помилку, яка змінює зміст тексту, дайте можливість дочитати до кінця сторінки, а потім попросіть її уважно перечитати відповідний абзац. Якщо вона знову читає неправильно, попросіть її звірити текст із картинкою, щоб допомогти розшифрувати важке слово, або спитайте дитину, чи є зміст у прочитаному абзаці. Якщо дитина все ще не помічає помилку, попросіть її звернути увагу на складну частину тексту. Якщо вона не розуміє, про що ви сказали, укажіть самі на цю частину.
  • Після того як ви виправили помилку й продовжили читання, попросіть дитину ще раз прочитати цю сторінку. Це робиться не для того, щоби дратувати дитину, а щоб допомогти їй налагодити кращий самоконтроль, який полягає в тому, що ми постійно перевіряємо й перевіряємо самих себе, щоб зрозуміти правильний зміст прочитаного.

Дуже важливо, щоб діти відчували себе комфортно при спільному читанні з батьками і щиро хотіли цього. Дітям треба постійно практикуватись у читанні, і вони повинні знати, що читання з мамою й татом безпечне, природне й дуже приємне.

______________

Упражнения, направленные на то, чтобы помочь детям понять себя, стать увереннее, наладить отношения с окружающими, снизить свою тревогу.

 

Описанные процедуры могут использоваться в групповых занятиях С ДЕТЬМИ С 5 ЛЕТ или на индивидуальных встречах.

1. «Мимическая гимнастика»


Цель — способствовать развитию спонтанности детей.


Дети по очереди изображают те или иные чувства: страх, гнев, обиду, злость, любовь и т.п. При этом они как будто смотрятся в зеркало. Роль «зеркала» играет вся остальная группа. Дети по­вторяют («отзеркаливают») изображенное ребенком чувство. 

2. «Я очень хороший»

Цель — способствовать повышению самооценки детей. 

Ведущий предлагает детям повторить вслед за ним несколь­ко слов. Каждый раз ведущий произносит слово с разной гром­костью: шепотом, громко, очень громко. Таким образом, все дети прошептывают, затем проговаривают, затем кричат слово «Я», затем — слово «очень», потом — слово «хороший». 

3. «Скажи Мишке добрые слова»

Цель — способствовать повышению самооценки детей. 

Дети перебрасываются мячиком и вспоминают, какие хоро­шие качества бывают у людей. Затем ведущий «приглашает» на занятие игрушечного мишку. Дети придумывает для него хоро­шие слова, заканчивая предложение «Ты —... (добрый, старатель­ный, веселый)». Затем каждый по очереди «превращается в мишку» (при этом берет его в руки), а остальные дети говорят ребенку в роли мишки добрые слова. 

4. «Непослушные подушки»

Цель — предоставить ребенку возможность «легального» проявления непослушания. 

Взрослый рассказывает детям о том, что у них в комнате для занятий появились непослушные подушки. Когда ими кидаешь друг в друга, они произносят «непослушные» слова, например: «Не хочу учиться... не буду есть...» и т.п. Затем ведущий предла­гает детям поиграть в такие подушки. Игра происходит следую­щим образом: играет пара — взрослый и ребенок, остальные наблюдают за происходящим. Играют все дети по очереди. 

Очень важно, чтобы «непослушные» слова произносились не только ребенком, но и взрослым.

5. «Обезьянки»

Цель — способствовать развитию спонтанности детей. 

Ведущий предлагает детям поиграть в обезьянок, которые лю­бят кривляться и подражать друг другу. Все «превращаются» в обезьянок. Кто-то один (сначала это ведущий, а затем все дети по очереди) становится водящим — начинает кривляться, а все остальные повторяют его движения. Сначала водящий только гри­масничает, потом добавляется кривлянье телом, голосом, дыха­нием. 

6. «Цветной снег»

Цель — способствовать самовыражению детей. 

Если занятия проходят зимой, можно набрать в ванночку сне­га и предложить детям прямо в ней слепить город (крепость, до­мик и т.п.) и раскрасить его гуашью. А затем составить рассказ о том, что получилось. Все это можно делать индивидуально, а мож­но — в подгруппах. 

7. «Школа плохих привычек»

Цели: 

  • способствовать проявлению истинных чувств ребенка;
  • предоставить ребенку возможность получения опыта проживания незнакомой ситуации.


Ведущий предлагает детям поиграть в «школу плохих привы­чек». Эта школа — особенная, в ней учат плохим привычкам и за плохое поведение ставят хорошие отметки. В этой школе все уче­ники и учителя — животные. Каждый ребенок становится сотруд­ником этой школы — решает, кто он в школе и каким животным является. В этой роли он представляется группе и осуществляет какие-то действия (говорит что-нибудь, движется особым обра­зом и т.п.). Надо помнить, что каждый ребенок должен демонст­рировать именно плохое поведение. Например, директор школы может сказать: «Давайте поставим синяк кому-нибудь». 

8. «Конкурс хвастунов»

Цель — способствовать осознанию ребенком своих положи­тельных качеств. 

Взрослый предлагает детям посоревноваться в умении хва­статься. Они хвастаются по очереди, например, одна говорит: «Я — красивая», другой: «А я смелый», следующий: «А я добро­желательный», и т.п. Взрослый при этом подбадривает детей. Нужно стремиться к тому, чтобы сказать про себя как можно больше хорошего. 

9. «Я могу!»

Цель — способствовать развитию самоуважения детей. 

Дети перебрасываются мячиком и громко перечисляют то, что они умеют хорошо делать. Например: «Я умею хорошо плавать!», «Я умею хорошо рисовать!», и т.п. 

10. «Интервью»

Цель — способствовать повышению самооценки детей. 

Ребенок-водящий становится Взрослым. Он встает на стул, ведущий помогает ему принять взрослую позу, соответствующее выражение лица. Затем ведущий становится «корреспондентом газеты или журнала» и берет у ребенка интервью, в котором рас­спрашивает его о работе, семье, детях и т.п. 

11. Рисунок «Мое взрослое будущее»

Цель — способствовать повышению самооценки детей. 

Детям предлагается нарисовать себя в будущем. После того как рисунки закончены, все обсуждают, что же позволило детям добиться такого прекрасного будущего. Какие усилия им приш­лось приложить для этого? 

12. «Материк»

Цель — содействовать формированию доверия в группе. 

Ребенок-водящий ложится на живот. Он — материк (или про­сто земля, если ребенок маленький). На нем расположены два государства: на голове и на ногах. Государства начинают воевать друг с другом, причем побеждает то одно, то другое. Поле боя — спина ребенка, на которой ведущий руками изображает сцены сражений. Остановить войну может только материк (земля). Он устраивает землетрясение (ребенок пытается скинуть руки ве­дущего). Руки-воины разных государств сначала расходятся по домам, затем снова встречаются на поле (спине), заключают мир и благодарят материк (землю) за помощь. 

13. «Что я люблю?»

Цель — содействовать повышению самооценки детей и установлению атмосферы доверия в группе. 

Дети перекидывают друг другу мячик и говорят при этом: «Я люблю делать...» 

14. «Крылья»

Цель — способствовать самовыражению детей. 

Дети закрывают глаза и руками изображают крылья. Ведущий просит детей представить, что у них появились крылья, они те­перь умеют летать. Куда они полетят? С кем? Что увидят? Дети, не открывая глаз, придумывают, а затем открывают глаза и рас­сказывают о своих фантазиях группе. 

15. «Разные голоса»

Цель — способствовать самовыражению детей. 

Ведущий заранее готовит карточки с рисунками кошки, голу­бя, поросенка и т.п. Дети берут карточки из стопки и озвучивают то животное, которое нарисовано на их карточке. Сначала надо произнести эти звуки с нейтральной интонацией, а затем — пе­редавая голосом какое-нибудь чувство (гнев, радость, нежность и т.п.). Остальные участники угадывают, какое чувство изобра­жает каждый ребенок. 

16. «Вырази чувство глазами»

Цель — способствовать самовыражению детей. 

Ребенок и взрослый по очереди задумывают какое-либо чув­ство и стараются выразить его только глазами. Другие дети пы­таются угадать, какое чувство выражает тот или иной ребенок. Остальную часть лица надо при этом чем-нибудь прикрыть, на­пример, можно сделать для этого упражнения маску с прорезью для глаз. 

17. «Хочу быть счастливым»

Цель — способствовать развитию самоуважения детей. 

Ведущий рассказывает детям сказку: 

«Жил-был котенок, который очень волновался, вырастет ли он счастливым, и поэтому часто спрашивал у своей мамы: 

- Мам! Я стану счастливым? 
- Не знаю, сыночек. Я бы очень этого хотела, но сама не знаю, — отвечала мама. 
- А кто знает? — допытывался котенок. 
- Может быть, небо, может быть, ветер. А может быть, солн­це. Они далеко, высоко, им виднее, — отвечала мама улыбаясь. 

И тогда наш котенок решил сам поговорить с небом, ветром, солнцем. Залез он самую высокую березу в их дворе и закри­чал: 

- Эй, небо! Эй, ветер! Эй, солнце! Я хочу быть счастливым! 

И услышал он глухой сильный голос, чей он был, он так и не понял, но запомнил на всю жизнь: 

- Ты хочешь быть счастливым — значит, будешь счастливым!» 

После того как дети послушают сказку, они проигрывают ее. Каждый по очереди становится на стул в центре круга и громко кричит последние слова котенка, а группа громко отвечает: «Ты хочешь быть счастливым — значит, будешь счастливым». 

18. «Медитация на счастье»

Цель — способствовать развитию самоуважения детей. 

Ведущий просит детей закрыть глаза и представить самих себя — совершенно счастливых. Пусть дети мысленно оглядятся вокруг и постараются увидеть, кто находится рядом с ними, где все это происходит. Затем дети берут альбомы и рисуют себя — такими, какими они себя увидели. 

19. «Ракета»

Цель — способствовать развитию самоуважения детей. 

Детям предлагается «запустить в космос ракету». Все дети встают в круг, один ребенок становится ракетой — он стоит в цен­тре круга. Все дети садятся на корточки и шепчут «у-у-у». При этом ребенок и группа вокруг него постепенно приподнимаются, уве­личивая громкость голоса. Затем с громким криком «ух!» все под­прыгивают и поднимают руки вверх. Ребенку в роли ракеты предлагается гудеть громче всех и подпрыгнуть выше всех. 

20. «Корабль»

Цель — содействовать повышению самоуважения ребенка и установлению отношений доверия в группе. 

Ребенок-водящий ложится на спину и превращается в ко­рабль. Сначала корабль попадает в сильный шторм: ведущий «ка­чает» «корабль» (толкает ребенка), сопровождая действия словами: «Кораблю трудно, но он выстоит. Волны хотят потопить его. Но он все равно выстоит, потому что он сильный». Буря за­канчивается, теперь волны ласково поглаживают корабль и гово­рят ему: «Мы любим тебя, ты такой большой, сильный» (ведущий при этом мягко покачивает-поглаживает ребенка). 

Эту процедуру можно провести с несколькими детьми. 

21. «Счастливый сон»

Цель — способствовать самовыражению и развитию опти­мизма детей. 

Дети закрывают глаза и вспоминают свой самый счастливый сон или придумывают его, если такой сон им еще не приснился. Затем рассказывают его группе и рисуют.



Хухлаева О.В., "Практические материалы для работы с детьми 3-9 лет. Психологические игры, упражнения, сказки".


____________________

 

Висока самооцінка дитини: поради батькам

 

Ви шукаєте способи посилити почуття самоповаги вашої дитини? Ви хочете гарантій, що вона виросте впевненою й щасливою молодою людиною? Ви почали шукати нові методи виховання, які допоможуть вам досягти цієї заповітної мети? Якщо у вас є дитина або ваша сім’я в очікуванні її народження і ви хочете знати, як стати хорошими батьками шляхом розвитку у вашого малюка почуття власної гідності, вам варто продовжити читання.

П'ять порад про те, як сформувати високу самооцінку в дітей

Методи виховання, які ви вибираєте, мають глибокий вплив на особистість дитини. Від того, як ви ставитесь до своєї дитини і як поводитеся з нею, безпосередньо залежить розвиток її особистості. Звісно, як батьки ви завжди намагаєтеся, щоб дитина перебувала в безпеці, була здоровою і щасливою. Також необхідно прагнути робити все, щоб вона відчувала впевненість у собі, своїх силах і можливостях.

Важливо пам'ятати, що кожна дитина – це особистість, не схожа на інших. Те, що добре для одного малюка, може не завжди бути дієвим у випадку з іншим. Якщо ви спробували певний метод виховання, але відчуваєте, що він зовсім не допомагає вашій дитині, краще зробіть паузу і спробуйте інший.

Ось кілька способів, як сформувати в дитини відповідну самооцінку й почуття власної гідності.

1. Будьте «близькими» батьками. Один з найвдаліших способів розвитку високої самооцінки й самоповаги дитини полягає у прояві відчутної любові до неї.

  • Бути «близькими» батьками означає демонструвати свою любов і вдячність дитині способами, які включають у себе більше, ніж просто слова.
  • Ви можете подумати, що схвально кивнути головою чи сказати дитині, що ви пишаєтесь нею, цілком достатньо для прояву вашої любові. Звісно, це важливо робити, але вам слід піти набагато далі й виражати свою любов за допомогою обіймів, поцілунків і ласки.

Як це зробити?

  • Купайте дитину в поцілунках і обіймах.
  • Завжди знаходьте час для родини.
  • Зазвичай з віком кількість тілесних контактів з дитиною зменшується. А ви спробуйте зберегти тілесний зв'язок і прихильність до неї. Ця прихильність може виражатись в обіймах, поцілунках у щоку, у тому, як ви укладаєте дитину спати, тримаєте її за руку при ходьбі, кладете їй руку на плече під час перегляду фільму й т. п.

2. Будьте чуйними батьками. Допомагаючи дитині розвинути почуття власної гідності й, відповідно, високу самооцінку, будьте чуйними батьками.

  • Як чуйні батьки, ви повинні дбати про потреби вашої дитини в міру їх виникнення.
  • Деякі діти мають більш високі емоційні потреби, ніж інші, і вам може бути складно реагувати на них відповідним чином. Іноді батьки ненавмисно роблять зауваження, обсмикують або нехтують дітьми, не враховуючи при цьому їх емоційний стан. Отже будьте більш пильними й уважними до емоційних потреб вашої чутливої дитини.

Як це зробити?

  • Намагайтесь вислуховувати свою дитину й робити відповідні кроки. Ваша дитина може потребувати більше вашого часу й уваги, що може бути складно у випадку, якщо ви дотримуєтесь активного способу життя. Постарайтеся змінити свій робочий графік.
  • Для того щоб частіше проводити час з дитиною, попросіть рідних допомогти вам з домашніми справами.

3. Будьте впевненими в собі. Пам'ятайте про те, що ви кумир і приклад для вашої дитини, тому намагайтеся самі дотримуватись того, чого ви хочете її навчити.

  • Ваша дитина поступово навчиться впевненості в собі, спостерігаючи за вашою поведінкою. Ви можете ефективно продемонструвати їй, як зберігати впевненість незалежно від складності завдання.
  • Поясніть дитині тонку межу між упевненістю й надмірною самовпевненістю.

Як це зробити?

  • Проявляйте впевненість у собі при повсякденному спілкуванні з іншими людьми, особливо у присутності дитини.

4. Станьте позитивним відображенням для дитини. Усе, у що вірить ваша дитина, спочатку приходить до неї від вас.

  • Як батьки ви будете точним відображенням вашої дитини (її «дзеркалом»), – тим, від кого вона дуже багато чого дізнається про себе. Почуття дитини, а також ваша реакція й розуміння того, що вона робить, вплинуть на її бачення себе.
  • Подбайте, щоби постійно проявляти позитивну реакцію на все, що дитина робить, а також на ті особливості, які вона повинна змінити або покращити. Багато в чому методи дисциплінування дитини вдома й обмеження, які ви встановлюєте для неї, є одним зі шляхів запровадження дзеркального методу виховання.

Як це зробити?

  • Порозмовляйте з вашою дитиною про те, що вона робить чи не робить. Якщо ви не схвалюєте її вчинок, повідомте їй про це. Якщо дії дитини змушують вас бути безмежно щасливими й пишатись нею, обов'язково скажіть їй про це та обов’язково похваліть дитину у присутності інших людей. Дайте їй знати, якщо вважаєте, що вона діяла надто емоційно, а в тій ситуації слід було бути більш поміркованою та стриманою. Якщо вона стала занадто тихою і припинила ділитися з вами, першими вийдіть на контакт з нею.
  • Дитині важливо навчитись розрізняти ситуації, коли вона може бути задоволена собою й не захоплюватись надмірним самоїдством. Поясніть дитині, що хоча вона й не може відразу досягти досконалості в усьому (власне, і не повинна), важливо намагатися з усіх сил. І, нарешті, переконайте дитину, що в будь-якому випадку ви завжди будете любити її такою, якою вона є, для цього їй зовсім не обов'язково досягати максимальних висот.

5. Поставте дитину у пріоритет. Вам як батькам треба піклуватися про мільйони різних речей, але емоційні потреби дитини завжди повинні бути у вас у пріоритеті.

  • Коли ви перебуваєте разом з дитиною, подбайте про те, щоб вона отримувала вашу найпильнішу увагу. Звичайно, ви часто буваєте зайнятими й безліч справ вимагає вашого часу. У такому випадку більш ретельно плануйте свій розпорядок дня й коригуйте розклад.
  • Скажіть дитині, що навіть коли вас немає поруч з нею фізично, ви завжди думаєте про неї. Це дасть їй відчуття, що її люблять, і з часом дитина зрозуміє й оцінить всі ті зобов'язання, які ви несете на своїх плечах.

Як це зробити?

  • Коли ви з дитиною, відставте вбік усі справи.
  • Знайдіть час для сімейних обідів.
  • Один день на тиждень повністю присвятіть заняттям з дитиною.

Самооцінка вашої дитини багато в чому залежить від того, як ви до неї ставитесь і як ви вчите її дивитись в обличчя навколишнього світу. Розкажіть дитині, як важливо вірити в себе. Постійно повторюйте, що ви завжди готові допомогти їй, зрозуміти, любити й підтримувати її безмежно. Цих п'яти простих порад цілком достатньо, щоби творити дива з особистістю вашої дитини і зробити її більш упевненою в собі.

АФIША
30 Березня

Відкритий конкурс юних балетмейстерів "Окрилені танцем"

ФОТОГАЛЕРЕЯ
перше вересня.JPG
ВІДЕОГАЛЕРЕЯ
Зразковий художній колектив телевізійна студія
ГОЛОСУВАННЯ
Для чого я йду (моя дитина йде) у ліцей мистецтв?
ГОСТЬОВА
ВИТА
Хотелось бы продолжить тему о посвящении. Наше посвящение было первым, поэтому са...
Александра Созинова
Мы в этом году пошли в 1 МТ класс. Хочу поблагодарить наш лицей, уже могу сказать на...
всі відгуки
Вгору